WARFRAME: Гулі (№ 1)

Кінець

Читатимемо наступний?

Субтитри

Опубліковано
Top Cow Productions, Inc.
Лос-Анджелес

Автори:
Мет Гокінс (Matt Hawkins)
Раян Кеді (Ryan Cady)
А також Кем Роджерс (Cam Rogers) та Раян Мол (Ryan Mole)
Засновано на ідеї Стіва Сінклера (Steve Sinclair)
Художнє оформлення: Studio Hive
Зверстано: Трой Петері (Troy Peteri)

Розділ 1

Я осліпла під час нападу. Уже ніколи не побачу свого дому.
Але носом відчуваю пожежі навколо.
Тишу порушує лише вітер, що пролітає крізь уламки.
Я відчуваю, що почвари, які спричинили це все, досі тут.
Навіть не бачачи цього на власні очі, я знаю…
Там усе зруйновано, чи не так?

Усі мертві, окрім мене…
і тебе, тенно.
Дякую, за мій порятунок.
Якби ж лише це сталося трішки раніше.

До ґрінерів.
Хто головний у цій купі лайна?
Капітан Вор із ґрінерів хоче поговорити з керівництвом.
Ми чули про те, як ви вчинили з іншими селищами! Ідіть геть, і ми…
Воно не обов’язково має бути так. Опір не потрібен.

Спробуймо ще раз.
Хто тут головний?
Припускаю, що тепер це буду я.
Слава швидка. Нам відома ваша репутація.
Цій планеті не потрібні додаткові збирачі.
Остронці, то ж це ви тут такі єдині. Продаєте історію тим, хто більше заплатить.
Що ти…
Ця планета і все на ній — власність Королев. Орокінці лишили тут дещо, що не має ціни в кредитах. І ми заберемо це.
Обшукайте їхні житла. Якщо знайдете щось старше за мене, тягніть сюди.
А якщо хтось чинитиме опір — робіть те, що вмієте найліпше.

Вони пронеслися нашими домівками наче пошесть.
А коли не знайшли, те що шукали…
Сказали, що ми опиралися.
Вони почали страчувати нас. Одне за одним. Руйнували наші домівки.
Міцукі!
Що ми могли протиставити їм?
Коли змогли дати відсіч — уже було запізно.
Але твій прихід…
Наче поява янгола.

ТЕННО, ПОГАНЬ!
Наче поява янгола смерті.
Надсилайте підмогу!

Нам потрібні гулі!
Відступайте.
Після вирощення ми завдамо удару у відповідь.

М-мамо?..
ЗДОХНИ, ТЕННО!
Я не знаю, що там трапилося далі.
Тобі вдалося вбити всіх ґрінерів?
Вони відступили?
А чому ти рятуєш мене…
Коли можна було продовжувати бій?

Чому ми продовжуємо бій?
Десятки селищ, сотні загиблих. Заради чого?
Заради слави Королев?
Наказ є наказ, але ми не знайшли жодного справного орокінського артефакту.
Окрім того тенно…
Капітане?

Окрім того тенно. Це було справжнє випробування.
Цей підрозділ розслабився за місяці грабежів селищ і прогулянок природою.
Завтра цьому кінець.
Неважливо, скільки з нас загине…
Але ми зрівняємо те селище із землею. Захопимо того тенно.
Капітане, благаю…
Завтра. Лише відправимо гулів. Не нас.
Це все моя провина.
Вони відчули, як сумніви гноять моє серце.
Не можуть здолати теннівську погань.

Потрібно позбутися цього.
Ти забуваєшся, брате.
Ти ж ҐРІНЕР!
Ти виконавець! Солдат! Будівельник і руйнівник! Спадкоємець зірок!
Тенно забули свій шлях. Вони не такі, як ми. У них нема мети. У них є сумніви.
У нас немає місця сумнівам!
Сумніви не для ґрінерів.
Якщо вам накажуть заради слави ґрінерів, то ви здіймете стяги й протистоятимете самій Порожнечі.
Заради слави Королев.

Тепер ми розуміємо краще, обидва. Місцю сумнівам не може бути.
Ми завдамо останнього удару на світанку.
Гулі поведуть наступ.
Жоден тенно їх ще не бачив, тож вони захоплять його зненацька.
Байдуже, що станеться, але тенно не переможе.
Завтра належить нам.
Заради слави Королев.

Я носом відчую дощ, перш ніж почути його.
А який тобі дощ на звук?
Як ти його відчуваєш?
Тенно, ти хоч щось відчуваєш?
Ми всі знаємо легенди…
«Найвеличніші воїни у світі».
«Пов’язані честю. Володарі ворфреймів».
«Останні реліквії орокінської ери».

Та навіть зараз я не розумію…
Що ви таке?
Клони, як ґрінери? Машини?
У вас є серце?
Як у мене.

Я не очікую відповіді. Можливо, ти ніколи не говориш.
Можливо, ти й не можеш.
А я стільки хочу розповісти тобі. Запитати.
Тенно…
Але часу на слова вже немає.
Бий вірно.
Якби ж я могла бачити, що буде далі…
Та я чутиму те, що зараз дійсно має значення.

Зараз лише одне має значення.
Дощ змиває всі сумніви.
Вирушайте.
Зламайте його, та лишіть живим. Якщо зможете.
Якщо ні, мені достатньо кількох шматків.
Тобі кінець, тенно.
Б’єшся за порожнє поселення, де нікого захищати. Це кінець, як і твоїм орокінським майстрам.
Ґрінери…

УПЕРЕД!
Заради слави…
Королвев.

У наступ! НАСТУПАЙТЕ!

Я чую кулі. Дзвін клинків. Прихід смерті…
Тенно…
Не вірю, що вона прийшла за тобою.
Я мушу вірити, що кожен вереск належить ворогам.
Що кожен вивірений удар — твій.
Що кожна куля пролітає повз тебе.
У мені немає сумнівів, капітане…
Зажди, брате. Не плутаймо сумніви з мудрістю.
Я повертаюся у табір.
Якщо гулі не змогли з ним упоратися…

То я маю підготувати контрзаходи.
Шум битви стихає щосекунди.
Я знаю, що невдовзі буде завдано останнього…
смертоносного удару, а затим…
настане тиша.
Я не можу бачити результати, тенно…
Однак знаю, що перемога — за тобою.

Лотос.
Я бачу тебе, тенно.

«Тримайся, тенно. Я організовую підмогу».
«Один із тенно потребує твоєї допомоги. Рушай на Землю».
Меґ.
Те, що ми нічого не чули від Екскалібура, не означає його смерті.
Він досі може бути в тому селищі, але поранений, чи непритомний, чи…
у полоні.

«Остронці повинні були відправити своїх слідчих у селища».
«Співпрацюй з ними, якщо вдасться».
«Урятуй їх, якщо вдасться».
«Але не забувай, для чого ти тут…»
«Знайди Екскалібура. Розвідай плани ґрінерів. І, найголовніше…»
«За будь-яку ціну зупини капітана Вора».
Далі буде…

Перша сторінка

Сторінка з 30

Остання сторінка

Субтитри

Опубліковано
Top Cow Productions, Inc.
Лос-Анджелес

Автори:
Мет Гокінс (Matt Hawkins)
Раян Кеді (Ryan Cady)
А також Кем Роджерс (Cam Rogers) та Раян Мол (Ryan Mole)
Засновано на ідеї Стіва Сінклера (Steve Sinclair)
Художнє оформлення: Studio Hive
Зверстано: Трой Петері (Troy Peteri)

Розділ 1

Я осліпла під час нападу. Уже ніколи не побачу свого дому.
Але носом відчуваю пожежі навколо.
Тишу порушує лише вітер, що пролітає крізь уламки.
Я відчуваю, що почвари, які спричинили це все, досі тут.
Навіть не бачачи цього на власні очі, я знаю…
Там усе зруйновано, чи не так?

Усі мертві, окрім мене…
і тебе, тенно.
Дякую, за мій порятунок.
Якби ж лише це сталося трішки раніше.

До ґрінерів.
Хто головний у цій купі лайна?
Капітан Вор із ґрінерів хоче поговорити з керівництвом.
Ми чули про те, як ви вчинили з іншими селищами! Ідіть геть, і ми…
Воно не обов’язково має бути так. Опір не потрібен.

Спробуймо ще раз.
Хто тут головний?
Припускаю, що тепер це буду я.
Слава швидка. Нам відома ваша репутація.
Цій планеті не потрібні додаткові збирачі.
Остронці, то ж це ви тут такі єдині. Продаєте історію тим, хто більше заплатить.
Що ти…
Ця планета і все на ній — власність Королев. Орокінці лишили тут дещо, що не має ціни в кредитах. І ми заберемо це.
Обшукайте їхні житла. Якщо знайдете щось старше за мене, тягніть сюди.
А якщо хтось чинитиме опір — робіть те, що вмієте найліпше.

Вони пронеслися нашими домівками наче пошесть.
А коли не знайшли, те що шукали…
Сказали, що ми опиралися.
Вони почали страчувати нас. Одне за одним. Руйнували наші домівки.
Міцукі!
Що ми могли протиставити їм?
Коли змогли дати відсіч — уже було запізно.
Але твій прихід…
Наче поява янгола.

ТЕННО, ПОГАНЬ!
Наче поява янгола смерті.
Надсилайте підмогу!

Нам потрібні гулі!
Відступайте.
Після вирощення ми завдамо удару у відповідь.

М-мамо?..
ЗДОХНИ, ТЕННО!
Я не знаю, що там трапилося далі.
Тобі вдалося вбити всіх ґрінерів?
Вони відступили?
А чому ти рятуєш мене…
Коли можна було продовжувати бій?

Чому ми продовжуємо бій?
Десятки селищ, сотні загиблих. Заради чого?
Заради слави Королев?
Наказ є наказ, але ми не знайшли жодного справного орокінського артефакту.
Окрім того тенно…
Капітане?

Окрім того тенно. Це було справжнє випробування.
Цей підрозділ розслабився за місяці грабежів селищ і прогулянок природою.
Завтра цьому кінець.
Неважливо, скільки з нас загине…
Але ми зрівняємо те селище із землею. Захопимо того тенно.
Капітане, благаю…
Завтра. Лише відправимо гулів. Не нас.
Це все моя провина.
Вони відчули, як сумніви гноять моє серце.
Не можуть здолати теннівську погань.

Потрібно позбутися цього.
Ти забуваєшся, брате.
Ти ж ҐРІНЕР!
Ти виконавець! Солдат! Будівельник і руйнівник! Спадкоємець зірок!
Тенно забули свій шлях. Вони не такі, як ми. У них нема мети. У них є сумніви.
У нас немає місця сумнівам!
Сумніви не для ґрінерів.
Якщо вам накажуть заради слави ґрінерів, то ви здіймете стяги й протистоятимете самій Порожнечі.
Заради слави Королев.

Тепер ми розуміємо краще, обидва. Місцю сумнівам не може бути.
Ми завдамо останнього удару на світанку.
Гулі поведуть наступ.
Жоден тенно їх ще не бачив, тож вони захоплять його зненацька.
Байдуже, що станеться, але тенно не переможе.
Завтра належить нам.
Заради слави Королев.

Я носом відчую дощ, перш ніж почути його.
А який тобі дощ на звук?
Як ти його відчуваєш?
Тенно, ти хоч щось відчуваєш?
Ми всі знаємо легенди…
«Найвеличніші воїни у світі».
«Пов’язані честю. Володарі ворфреймів».
«Останні реліквії орокінської ери».

Та навіть зараз я не розумію…
Що ви таке?
Клони, як ґрінери? Машини?
У вас є серце?
Як у мене.

Я не очікую відповіді. Можливо, ти ніколи не говориш.
Можливо, ти й не можеш.
А я стільки хочу розповісти тобі. Запитати.
Тенно…
Але часу на слова вже немає.
Бий вірно.
Якби ж я могла бачити, що буде далі…
Та я чутиму те, що зараз дійсно має значення.

Зараз лише одне має значення.
Дощ змиває всі сумніви.
Вирушайте.
Зламайте його, та лишіть живим. Якщо зможете.
Якщо ні, мені достатньо кількох шматків.
Тобі кінець, тенно.
Б’єшся за порожнє поселення, де нікого захищати. Це кінець, як і твоїм орокінським майстрам.
Ґрінери…

УПЕРЕД!
Заради слави…
Королвев.

У наступ! НАСТУПАЙТЕ!

Я чую кулі. Дзвін клинків. Прихід смерті…
Тенно…
Не вірю, що вона прийшла за тобою.
Я мушу вірити, що кожен вереск належить ворогам.
Що кожен вивірений удар — твій.
Що кожна куля пролітає повз тебе.
У мені немає сумнівів, капітане…
Зажди, брате. Не плутаймо сумніви з мудрістю.
Я повертаюся у табір.
Якщо гулі не змогли з ним упоратися…

То я маю підготувати контрзаходи.
Шум битви стихає щосекунди.
Я знаю, що невдовзі буде завдано останнього…
смертоносного удару, а затим…
настане тиша.
Я не можу бачити результати, тенно…
Однак знаю, що перемога — за тобою.

Лотос.
Я бачу тебе, тенно.

«Тримайся, тенно. Я організовую підмогу».
«Один із тенно потребує твоєї допомоги. Рушай на Землю».
Меґ.
Те, що ми нічого не чули від Екскалібура, не означає його смерті.
Він досі може бути в тому селищі, але поранений, чи непритомний, чи…
у полоні.

«Остронці повинні були відправити своїх слідчих у селища».
«Співпрацюй з ними, якщо вдасться».
«Урятуй їх, якщо вдасться».
«Але не забувай, для чого ти тут…»
«Знайди Екскалібура. Розвідай плани ґрінерів. І, найголовніше…»
«За будь-яку ціну зупини капітана Вора».
Далі буде…

Кінець

Читатимемо наступний?